Наші з черешенькою улюблені алкогольні вірші. Автора жодного з них не знаю.

Її:
СИНЕЕ СТИХОТВОРЕНИЕ

Я без труда, как виски без льда,
Я как без льда виски.
Но я в виски лед не кладу никогда,
Виски я пью чистый.

А так как чистый пью виски я -
Если пью виски я чистый -
То виски без льда, как я без труда,
А я - без труда с виски.

Мій:
П'ЯНИЙ ВІРШ

сто грамів лікеру на самоті
ірландія славиться шериданом
і ми далеко вже й дні не ті
й сто грамів лікеру не сто грамів обману
і все байдуже мені і все
на самоті так самотньо п'ється
й спасибі партії за це
а серце не горня не розіб'ється
сто грамів лікеру бо я одна
сто грамів ірландії й дико дуже
й насниться сп'яну чужа весна
й насниться може що маю мужа.

P.S. Ми любимо чай з коньяком, нерозбавлений віскі, червоне вино та цитрусові лікери.

Три дні повної непрацездатності і я знову на ногах. Три тижні ліні, а завтра ще на озвучку кіна їхати... я катастрофічно не вмію планувати час. Мені не вистачає бігу зранку і просто добрих новин.
може хто одружився? Діти народилися? Нова робота?
Хочу радіти за когось і дарувати подарунки.

Маю гарний настрій.
Перевірила пошту, тепер мені точно є чим зайнятися.
Час біжить, а роботи додається.
Ніби все на краще.

Терпко в горлі, болить в грудях через жахливу рису характеру "сам не гам і другому не дам". Вдруге обламуюсь за п'ять днів. Все-таки паскудно, коли твої бажання стають реальністю в когось іншого. Хоча до чого тут моя заздрість? Кожен собі шукає де тепліше, а шукати істинне місце можуть лише одиниці- більшість лишається на обраних місцях через лінь(або дурість). Всьо, я заспокоїлась. Дорахувала до мільйона.
А ще в мене іскрить розетка, тиждень мирилась, але сьогодні зранку воно почало диміти. Тож до вихідних я залишаюсь без новин, Арістотеля, кіно і музики, бо подовжувач тягнути через всю хату теж не вихід.
Дай Бог всім розуміння їхньої каузальності.
Добраніч)

Так багато хочеться написати, не маю сили. Писати про всіх і все.
А поки- розірвані обійми.
Люблю меланхолію.
Страждаю через зиму, вже сумую за літом.
Чорний чай з цукром, аби не боятися.

Люблю ночувати в київських готелях, тоді ненавмисне плутаєш шампанське з дюшесом і стає зовсім не холодно стояти босими ногами на балконі восьмого поверху, зовсім не страшно. Дивним чином в нашому житті крутяться сімки, я ніколи не вірила в нумерологію... Твоя контора "Севенс хевен", готель "Сьомий поверх" та безліч алкоголю з сакральним числом і моє нове місце роботи...
Шкода, мені вже не 17, і тобі не 37.
Ми просто схожі на кіно.

Подивилась Бруно, може я чогось і не розумію, для мого низького рівня інтелекту недосяжні структури нового американського кінематографу, але те, що я побачила- туфта. Вперше згодна з нашою комісією з питань моралі. Звісно, можна сказати, що це повна критика американських цінностей, нігілізація віри, традицій, моральних норм, та довгоочікувана свобода думки і слова...
Але кіно, як будь-яке мистецтво, має викликати рефлексії, а не нудоту.

Поновила фотошоп...

В мене є ще один блог, про нього ніхто не знає... він зареєстрований на іншу пошту, в нього надскладний пароль, там нічого нема...  створений для того чим я справді живу, що переживаю і що я ніколи сюди не викладу. Переламаю себе і навчусь скоро писати про відчуття сонячного сплетіння.

P.S. Нічні Снайпери розбудили совість... Чорт, як незручно вийшло 25 липня, вибач, якщо образила.

Все обійшлось. Розрізали, виправили, зашили. Хірург їхав довго, бо був на дачі, оперували четверо. Величезна подяка Олексію, що порекомендував гарну клініку; і Василю, що возив мене й батьків півночі по Оболоні в пошуках цілодобової аптеки. Завтра остаточно закінчиться дія наркозу, а в найкращому випадку випишуть в п'ятницю.

Зараз на операційному столі лежить мій брат по духу, йому дуже боляче і він боїться... лежить вже другу годину, а хірург, курва, не їде. Не знаю нашо це пишу, руки трусяться і виплакатись не можу. Тупо погано, щемить в середині. я чула крик, коли дзвонила в лікарню.
боюсь. 

о_0
Ситуація носить назву "Азадачілъ". От треба ж було попросити подарунок на др, зроблений моїми руцями. Вже два тижні виймаю мозок, що такого можна зробити, перешарила інтернет, здається, зі всіх сторін і дійшла висновку, що фантазія закінчується на "роздрукуй, виріж, наклей" або "зв'яжи щось, зліпи щось". Важко жити ідеалістам. Хоча одна ідея є.

Сьогодні наснилось, що я вагітна. Істеричу з приводу невибраного імені для майбутнього чада, кричу, що не буду називати доньку Машею, а якщо не доньку, то не зна як. Психанула, пішла містом, а воно вглядає як величезний бізнес-центр, періодично дивилась на своє відображення у до блиску натертих вікнах й помітила, що явно погарнішала. Таке от.

Поїду зараз в Епіцентр, тре зробити раму для картини, яку купили на відкритті Мамаєвої Слободи. Буду надихатись виглядом багетів та різної фігні для декору, може щось придумаю нове з тим подарунком.