Наші з черешенькою улюблені алкогольні вірші. Автора жодного з них не знаю.

Її:
СИНЕЕ СТИХОТВОРЕНИЕ

Я без труда, как виски без льда,
Я как без льда виски.
Но я в виски лед не кладу никогда,
Виски я пью чистый.

А так как чистый пью виски я -
Если пью виски я чистый -
То виски без льда, как я без труда,
А я - без труда с виски.

Мій:
П'ЯНИЙ ВІРШ

сто грамів лікеру на самоті
ірландія славиться шериданом
і ми далеко вже й дні не ті
й сто грамів лікеру не сто грамів обману
і все байдуже мені і все
на самоті так самотньо п'ється
й спасибі партії за це
а серце не горня не розіб'ється
сто грамів лікеру бо я одна
сто грамів ірландії й дико дуже
й насниться сп'яну чужа весна
й насниться може що маю мужа.

P.S. Ми любимо чай з коньяком, нерозбавлений віскі, червоне вино та цитрусові лікери.

Відсутність новин- не новина.
Стомилась від себе і власного ниття про це.

Ох же ж і блядська(ий/е) погода/настрій/навчання. Хочу на пляж- засмагати.
І нащо треба писати аж 15 сторінок про наркоманію?

Тепер ніби все.
Приємних снів мені.

Клавіатура припала пилюкою, бо мене 2 дні не було вдома. Страшенно скучила за своїм "куточком"-моя частина хати. Так багато хочеться написати... писати гарно і щиро.
  Мій випуск міг би бути значно кращим. Нема сумніву, що моє вбрання і зачіска побили усі очікування. Стиль був витриманий, ідеально- до дрібниць... Такий собі американський джаз середини 30-их років. Сумочка зроблена з вінілових пластинок "Мелодія" просто вбили. Але виблядки з паралелі спаскудили дійство просто своєю присутністю. Хоча і мої однокашники не дуже сильно відрізнялися поведінкою, згадати лише фразу "Давайтє випьєм за мєня", так блювати хотілось. В музеї народної архітектури, де зустрічали світанок, втопила свої дорогущі босоніжки і там же бачила комарів мутантів, що так і норовили випити з півлітра крові... Приїхала до дому десь о 6 ранку, випила кави, мате і чаю, і поперла на тестування. На другому модулі я вже спала, не знаю як дотрималась до права, бо далі мене періодично будила Яся, яку я витягла з дому майже насильно.
  В тролейбусі спала, дома спала... Об одинадцятій приїхав Андрій, забрав мене і маму до себе.
 На ранок в голові посвітлішало... Цілий день займалась нічогонеробінням, тупо валялась в гамаку, тирила з городу полуниці і плавала, плавала, плавала... В наступному житті точно маю народитися птахом або плаваючим ссавцем). Додому повернулись також вночі. Люблю нічні вулиці Києва, зазвичай пусті і мокрі, вони цікаво пахнуть, мені з дитинства подобався цей запах. Така любов пояснюється цілком логічно і науково, але мені більш довподоби фантастичні аспекти(ех, ета рамантіка...).
Підсумок: Отримала атестат про повну середню освіту, плюс подарунок- мєговеликі Коси, плюс кущ коноплі(хто знає як за нею слідкувати?), провела день серед дерев, квітів та неба.

Сьогодні один з найкращих днів у році... ні, брешу- найкращий, бо я отримала ці довбані сертифікати з центру оцінювання, і в обох маю 10 балів!!! Я себе люблю!!! 
Це радість якої не було вже давно, ніби народження дитини чи весілля. Найбільше задоволення отримую від того, що тест писала САМА, ніяких шпор, додаткових хвилин чи косих поглядів зі сторони. Так чесно- сама, правдива перед собою. Була спокуса, але я не піддалась. Моя совість чиста і це найголовніше.

 Я ЗЛА!!!!!!!!!!!!! Розлючена до мозку кісток!!!